WinToRuna 2001

Виїхали зі Львова майже рівно в 00:00 22 грудня 2001 року двома машинами, Нива 2121, та зовсім не позашляхова, напів спортивна Honda Civic. Попередньо заправившись на заправці рушили в сторону Самбора. З самого початку дороги на Самбір було видно що пригоду почнуться не доїжджаючи до гір. Замітав вітер зі снігом, рації працювали в край погано.

Перша пригода на дорозі сталась на перехресті доріг Львів — Самбір, Черляни — Комарно. Через велику кількості снігу, рух по дорозі з заметами відбувається в одну смугу, тому при зустрічі двох зустрічних машин приходиться вибирати шлях для роз'їзду. Назавжди можна порозумітись в таких ситуаціях. В нашому випадку вантажений КАМАЗ з причепом не роз'їхався з військовим ГАЗ-66. В результаті в КАМАЗа відчепився причеп в яків влетіла легкова машина. Затор на дорозі, дехто пробує об'їхати по зустрічній смузі. Попередня розвідка показує що по снігу, під гірку Нива повинна піти, а от Honda швидше всього загрузне.

Нива проходить вперед і обходить КАМАЗ якій до того потрохи вирівнює причеп. Туди ж пробує пропхатися Honda. І як результат грузне по самі вуха, тобто арки. Починаємо по трохи відкопуватись і по сантиметрам просуватись в перед. За цей час встигаємо виштовхнути з снігового затору пару машин та мікроавтобус на ланцюгах. В снігу по коліно допомагають мало. Майже при виїзді з затору на чисту дорогу Hond'у на буксир бере Нива, яка перед тим витягувала ВАЗ 21093 що звалився з дороги.

Стоїмо обома машинами на чистій дорозі і вже збираємось рушати, як нас наздоганяє водій «Бичка», який перейнявся нашим азартом виштовхувати і відкопувати машини. Його танк звалився з траси в кювет і стоїть там під не оптимістичним кутом. Наївний... Його танк ми точно не витягнемо, хіба що перевернемо на бік і зкинемо остаточно з траси.

До Самбора дорога чиста. Проїжджаємо без особливих проблем. На ділянці Самбір — Старий Самбір, починаються снігові «перемети» на яких машину підкидає і зносить. В принципі особливої небезпеки нема. Якщо в цей момент не задуває вітер з сторони, що і заносить снігом дорогу, тоді секунду нічого не бачиш далі капоту машини, а потім влітаєш в той сніговий бар'єр, висота якого з однієї сторони може сягати метр-півтора.

В’їхали в Старий Самбір десь коло пів другої години ночі, зустріли Ниву яка по вуха закопалась в сніг, власник не відреагував на наші пропозиції допомогти і з впертим виглядом продовжував «розкачувати» машину в снігу. Довше 20 хв. ми за ним спостерігати не стали, холод, вітер, сніг... Як тільки рушили і проїхали метрів зі 100, позаду з'явилась Нива. Таки виїхав. Правда по манері їзди і поведінці, випив він перед тим добряче, а то і не тільки випив. Відірвались.

Почався поступовий підйом на перевал. Довгій і затяжний. В одному селі Honda зупинилась щоб подивитись схему. Зупинитись, зупинилась, а от щоб продовжити підйом, прийшлось розвертатись і від’їздити назад для того щоб набрати швидкість. Але не надовго. Коло пів третьої зустріли пожежну машину що спускалась з перевалу. УРАЛ на ланцюгах — блакитна мрія. Зупинились, нас рішуче відмовили підніматись на перевал. Натомість почекати поки в шостій ранку піде грейдер і нас затягне. Погода погіршувалась, в грейдер ніхто не вірив. Почали ставити ланцюги. Ланцюги пару раз зривало, відчувався брак досвіду навіть в таких речах. Але поступово продовжили рух. Близько 4:30 попали в черговий затор, вийшли з нього в 7:30. Загалом за три години відкидали близько 100 м. снігу і на буксирі протягнули Hondu, яка допомагала своїм ходом. Коли почало світати і ми продовжили рух обабіч доріг стояло вже чимало техніки. Вся вона далі своїм ходом рухатись вже не могла.

Через деякий час наше просування по дорозі теж припинилось. Не доїжджаючи до підйому на Ужотський перевал в селі Бориня ми вперлися в метрову стіну снігу, ділі з початку снігопаду ніхто не їздив. Рекомендації зупинитись і перечекати пару днів в хаті були відкинуті як беззмістовні. Те що на Закарпаття, а тим паче на Руну ми не попадемо, це ясно, але вже краще спробувати і вибиратися самим через міжнародну трасу Київ — Чоп. Дорога пролягала через цілу вереницю сіл в яких наша поява викликали тільки здивування і бажання зупинити. Перепробували все. І розчистка траси гусиничним трактором, і витягування конями. Найгірше всього було з погодою, постійно йшла заметіль і падав сніг, в день бувало піднімався такий снігопад що нічого не було видно.

Після того як ми вибралися на міжнародну трасу, вияснилось що на Hond'i відсутні гальма, так що подальший рух відбувався на мінімальних швидкостях. Їхати до Львів цього ж дня не було можливим та й не хотілось, до того ж в Ниви відмовим один з циліндрів. Тому було вирішено заночувати на території дитячого табору «Трембіта» перед Славськом. Ночували в наметі котрий поставили посередині колиби.

Зранку зайнялись ремонтом машин. Як вияснилось в Hond'и просто відкрутило гайку для стравлювання гальмівної коли зірвався ланцюг. А у Ниви забився паливний насос та свічки. Остаточно перемонтувались під вечір, тому було вирішено заночувати ще раз. А щоб не сидіти даремно поїхали в розвідку у с.Верхня Рожанка. Позакопувались там, знову повитягували машині і поїхали ночувати у табір. Зранку наступного дня вирушили до Львова.

24.12.2001 / Автор: Володимир Яцинич (JOB)