Болютянка 2009

Вона піднялась о 01.00 в ніч на 5 грудня 2009 року. Перші її слова були:

«Боже, як я хочу спати... Куди нас несе?!» Тоді Ілона ще навіть не підозрювала, що їй доведеться не спати в цей день ще дуже довго.

Коли під вікнами загуркотав Буцефал, вона приречено взяла в руки сумку з провіантом і тихо бурмочучи слова незадоволення північним життям вийшла на зустріч своєму, ненависному в цей час, Сергійкові.

Їхні друзі, які під'їжджали до нічного Львова також міркували над тим, чи правильно вони вирішили, що поїдуть з тим “прибабахнутим” на якусь там Руну.

06.30 Ранку. Люта. Село спить.

08.00 ранку – підгрібає частина колони автомобілів «MUD WAY» (українською – болотяний шлях) – це хлопці із шаленодруляйочого закарпатського клубу.

08.30 – ще одна частина шаленодруляючих мудвеївців.

-Їдемо на оффроуд, - зично прокричав Роман і 12 автомобілів, набитих жратвою і придурками з рокотом поповзли кам'янистим шляхом.

...Девственний ліс, в якому літають в ступках Бабки Йожки, повзають змії та гуляють репінськи Мішки.

Краса неопісуема.

З початку все було романтично. Виїхали на галявінку – очі засвітились щастям – ось воні сладість життя.... І тут почалось!...

Підйом зайняв 13 годин. Майже половина машін понесли втрати в техничному стані. Кілька машин були змушені повернутись, решта – хто цілий, а хто ізранений, як загнаний звір , дошкатульгали до верхівки полонини. Мороз, дикий вітер і поголовна відсутність бадьорого ентузіазму , темна ніч... Ось так зустріла Руна ціх відважних людей. Вони бились з бездоріжжям зі всіеї сили, вони пили від відчаю несмачну горілку, вони тягнули і друляли свої машини та машини товарищів...

Вони – не здались на волю долі.

Коли закінчився спуск з полонини, Буцефал та його мешканці попали в об ятья своїх давнішніх друзів Жесті, Маззі, іхних турботливих жінок та веселих дітей. Хлопці та дівчата із шаленодруляйочого «МУД ВЕЯ» розташувались по сусідству на теренах славнозвістних Лумшор – живопіснейшего села з екзотичною історіею і пречудовим пеклом в чавунному чані з мінералкою, розігрітою до півкип ятка на дровах.

... Машка відрубалась останньою, солодко перебіраючи в пам яті тяжкі події мінулого дня...на решті сьогодні закінчилось!

В кінці своеї розповіді хотів би закцентувати увагу на мудвеївцях.

Це, дійсно мужні, відважні люди. З ними не тількі на Руну – куда покличуть. Дружні відносини, взаемоповага, взаемовиручка, теплість відносин та незгибаемий дух. Всі ці якості, помащені веселістю та бадьорістю духа ні на секунду не дозволяли закрастися невпевненості або сумнівам.

Роман, Юра, Іштван, Діма..., всі всі всі... Я вдячний всім Вам за організайію такого заходу, як БОЛЮТЯНКА.

ДРУЛЯЕМЕ і БОРЩ!!!!!!!!!!!!!!!!!!

10.12.2009 / Автор: Сергій Занін (автобат)