Веснянки-2003

Описи, регламенти, реєстрація, звіти
Правила форуму
Будь-яка комерційна діяльність тільки в Куплю-продам
Аватар користувача
Katonych
Засновник Клубу «Львів 4×4»
Засновник Клубу «Львів 4×4»
Повідомлень: 2942
З нами з: 29 серпня 2002, 11:02
Ім'я: Дмитрий
Авто: всякие разные недоприводные
Звідки: Мюнхен, Баварщина
Контактна інформація:

Веснянки-2003

Повідомлення Katonych » 12 березня 2003, 10:57

(тут скоро буде детальна інформация щодо строків та умов проведення)

Орієнтовні дати проведення :
12.04.2003 - перший етап
13.04.2003 - другий етап.
Главная дорога та, по которой едет танк

Гість

Повідомлення Гість » 15 березня 2003, 15:30

ЗАПРОШЕННЯ

12-13 квітня 2003
ВЕСНЯНКИ 4х4 -
Активний відпочинок для справжніх джиперів >>>

Вдруге у Львові ТРIАЛ-змагання на техніку i вміння з показовими виступами самих учасників.
До участі приймаються усі автомобілі з колісною формулою 4х4 і шляхопрохідністю в умовах бездоріжжя.

Додаткова інформація про місце та умови проведення за адресою >>> м.Львiв, вул. Глибока, 12 (бiчна вул.Ст.Бандери), Офiс Студ.Бр.
Довiдки за телефоном: 340001
_____________________________________________________________

"ВЕЛИКЕ ЛОГО 4х4"

За пiдтримки:
Студ. Братство Льв. Полiтенiки, ФАУ


yd/

Аватар користувача
Katonych
Засновник Клубу «Львів 4×4»
Засновник Клубу «Львів 4×4»
Повідомлень: 2942
З нами з: 29 серпня 2002, 11:02
Ім'я: Дмитрий
Авто: всякие разные недоприводные
Звідки: Мюнхен, Баварщина
Контактна інформація:

Повідомлення Katonych » 17 березня 2003, 11:44

Увага!
Детальніша інформація буде в Студ.Братстві починаючи з 22-го березня.
Главная дорога та, по которой едет танк

Аватар користувача
Bravo
Засновник Клубу «Львів 4×4»
Засновник Клубу «Львів 4×4»
Повідомлень: 708
З нами з: 01 листопада 2002, 17:00
Звідки: Ukraine , Lviv
Контактна інформація:

Статья в журнале Автолюкс

Повідомлення Bravo » 30 квітня 2003, 08:39

Значится такое дело, созвонился я с редактором Автолюкса. Статью про Веснянки надо подготовить к понедельнику (5-е мая).
План такой: я сегодня-завтра накидаю хронологию событий и выложу в форум, вы по мере сил исправите неточности в изложении событий и дополните, а после этого я литературно обработаю статью и отнесу в редакцию.
Просьба Джобу и Катонычу выслать мне фотоматериалы.

Аватар користувача
Katonych
Засновник Клубу «Львів 4×4»
Засновник Клубу «Львів 4×4»
Повідомлень: 2942
З нами з: 29 серпня 2002, 11:02
Ім'я: Дмитрий
Авто: всякие разные недоприводные
Звідки: Мюнхен, Баварщина
Контактна інформація:

Повідомлення Katonych » 30 квітня 2003, 08:54

Фотоматериалов у меня нет. Мы там Минолтой не снимали.
Все фото (в нормальном качестве) у Сашка.
Главная дорога та, по которой едет танк

Аватар користувача
Volodymyr
Засновник Клубу «Львів 4×4»
Засновник Клубу «Львів 4×4»
Повідомлень: 6797
З нами з: 28 серпня 2002, 16:56
Ім'я: Володимир
Авто: Toyota Land Cruiser 60 (HJ60LG-KW•1982), 33x12.5xR15
Звідки: Ukraine, Lviv
Контактна інформація:

Повідомлення Volodymyr » 30 квітня 2003, 15:59

У меня качество 72 dpi
[О]=TOYOTA=[О] ランドクルーザー

Аватар користувача
Katonych
Засновник Клубу «Львів 4×4»
Засновник Клубу «Львів 4×4»
Повідомлень: 2942
З нами з: 29 серпня 2002, 11:02
Ім'я: Дмитрий
Авто: всякие разные недоприводные
Звідки: Мюнхен, Баварщина
Контактна інформація:

Повідомлення Katonych » 02 травня 2003, 11:22

Ну типа это... Где хроника ?
И как там с фотками, которые у Сашка на компе ?
Главная дорога та, по которой едет танк

Аватар користувача
Sashko
Засновник Клубу «Львів 4×4»
Засновник Клубу «Львів 4×4»
Повідомлень: 1101
З нами з: 11 листопада 2002, 20:44
Контактна інформація:

Повідомлення Sashko » 02 травня 2003, 12:44

Katonych писав:Ну типа это... Где хроника ?
И как там с фотками, которые у Сашка на компе ?


Сьогодні Браво заскочить за ними.

Аватар користувача
Bravo
Засновник Клубу «Львів 4×4»
Засновник Клубу «Львів 4×4»
Повідомлень: 708
З нами з: 01 листопада 2002, 17:00
Звідки: Ukraine , Lviv
Контактна інформація:

Веснянки 2003, репортаж, І-й етап

Повідомлення Bravo » 05 травня 2003, 18:40

Сьогодні я говорив з Віталієм з Автолюкса, домовився що занесу статтю завтра в 11-й годині, всі фотки в мене вже є. Зараз пропоную першу половину статті (ще не відредактовану на помилки). Якщо щось не то - пишіть критику. (поки є час :wink: )
_____________________________________________________

12 травня під проводом клубу "Львів 4х4" та Авто-Мото клубу Студентського братства Львівської Політехніки відбулися змагання Тріал 4х4 "Веснянки 2003". Як ми і обіцяли надаємо репортаж про перебіг подій.
Підготовка до Веснянок почалась з аналізу змаганнь прошлого року. Нам хотілось провести акцію яка була б така ж весела і дружня як перші Веснянки (статтю про перші Веснянки можна прочитати на інтернет-сторінці клуба за адресою http://www.offroad.lviv.ua ), і водночас з ухилом до серйозних спортивних змаганнь. До того ж досвід показав що при проведенні змаганнь позашляховиків вимоги до безпеки , суддівства, контролю часу набагато нижчі ніж наприклад в раллі або кільцевих гонках, отже нашому клубу при допомозі студентського братства цілком по силах провести повномасштабний тріал або спрінт. Залишалось вибрати тип змаганнь, проконсультуватись з автомобільною федерацію і власне взятись за організацію. Згадавши минулий рік ми відкинули спрінт і зупинились на тріалі. Спрінт - це змагання на швидкість по досить легенькій трассі, тут навіть не обов‘язкове використання повного приводу, і як результат джипери занадто ризикують, розбиваючи машини, піддаючи небезпеці себе та штурмана. Тріал же ставить вимоги до вміння екіпажу долати бездоріжжя та спеціальні важкопрохідні ділянки, такі як броди, круті схили, заболочений грунт тощо, отже є більш близький до духу джиперства і до того ж більш безпечний. За допомогою інтернету Дмитро, наш капітан, знайшов регламент джип-тріалу що проводиться за кордоном, ми перевели документ на українську та трішки адаптували до місцевих умов. Скорочено правила проведення можна описати наступним чином:
? Траса складається з декількох секцій (ділянок). Кожна секція позначається одними або декількома воротами з стовбчиків та (необов‘язково) огороджується стрічкою. Для проходження кожної окремої секції встановлюється ліміт часу.
? Завдання єкіпажу полягає в тому, щоб на протязі виділеного на весь маршрут часу, пройти якомога більше секцій, набравши якомога менше штрафних очків.
? При закінчені ліміту часу, виділеного на секцію, секція вважається непройденою. При закінченні загального ліміту часу, виділеного на трасу, всі секції, які екіпаж не встиг подолати, зараховуються як непройдені.
? При проходжені траси екіпажу забронено приймати сторонню фізичну допомогу, та користуватись електричними або механічними лебідками окрім випадків особисто дозволених головним суддєю, та також окрім процедури евакуації.
? Під час проходження траси штрафні очки нараховуються за: непроходження секції в заданий ліміт часу або відмову від спроби подолання секції, торкання стовбчика воріт, повалення стовбчика воріт, торкання огороджуючої стрічки, проходження секції в неправильному напрямку, перевищення загального ліміту часу маршрута…

Тепер на повістці дня стояли питання вибору траси та запрошення інших учасників. Перше питання було вирішено традиційно, Браво (автор цієі статті) та Саньок (штурман Ниви), виїхали в неділю в Брюховичи на "копійці" і розвідали найбільш перспективні ділянки бездоріжжя, традіційно посадивши в фіналі машину у багнюку і провівши евакуацію за допомогою місцевих фермерів, за що останнім велика вдячність. До вирішення другого питання підійшли творчо, роздрукували півтори сотні листівок з рекламою змаганнь і в вихідні дні разом зі студентами рознесли по місту та причипіли до сподобавшихся нам джипів. Як з‘ясувалось пізніше, найбільш ефективна реклама - це особисто запросити знайомих джиперів, набагато кращий результат порівняно з об‘явами в друкованих виданнях, по радіо та рекламними листівками. В принципі цього слід було очікувати. Не дивлячись на неорганізованість реклами і нестачу часу, в акції прийняли участь 5 екіпажів, це не так вже й мало, тим більше що специфіка джип-тріалів передбачає до 10, максимум до 15-ти учасників.
Нарешті настав перший день змаганнь, о восьмій годині ранку на майданчику перед супермаркетом "Лідер" почали підозріло снувати молодики в камуфляжній формі (штурмани, судді і помічники), трохи пізніше почали під‘їжджати перші пілоти на чисто вимитих, блискучих джипах, яким до вечера належало придбати однаковий болотний колір, ніби вдягнутись в такі собі "автомобільні" однострої. Компанія підібралась вельми різномастна: невеличка японська табуретка - Дайхацу Фероза, радянська Нива стилізована під спорт, темнозелений дизельний Паджеро, дуже вдала модель, що в свій час отримувала сенсайційні перемоги в пустельних раллі-рейдах, Ніссан Терано з потужним бензиновим двигуном, і нарешті справжній солдат бездоріжжя - тюнінгований ГАЗ-69 яркозеленого кольору. Також прибули пара легковушок з глядачами.
На цей раз ми нарешті отримали генерального спонсора, супермаркет "Лідер" виділив ящик пива для переможця. Нашвидкоруч наклеївши наклейки спонсора на машини ми вирушили колоною до місця проведення першого етапу змаганнь.
Дозволю собі повернутись назад у часі до моменту організації. Самі змагання задумувалися нами як два етапи заїздів. Перший день - офіційний тріал, в точності за регламентом, з підведенням результатів і нагородженням переможців грамотами та ящиком пива. Другий день - неофіційна частина, можна сказати - показові виступи, а точніше заїзд найбільш затятих джиперів по трофійній трасі в Карвацькому лісі за правилами класу "туризм". В цьому виді всі учасники стартують єдиною колоною і долають невідому ім трасу, керуючись легендою з прописаними орієнтирами, поворотами і GPS-координатами, допомагаючи один одному і працюючи єдиною командою. А власне переможець визначається голосуванням учасників, коли кожен екіпаж після фінішу виставляє оцінку всім іншим.
Отже приіхавши на полігон першого етапу ми заходилися виконувати стандартні процедури, технічний комісар почав перевіряти машини на предмет відповідності вимогам регламенту, та роздавати екіпажам номери, головний суддя та помічники зайнялися встановленням воріт у завчасно намічених місцях. До речі полігон на біля запрвки , що знаходиться на стиці Шевченка та Об‘їздної є дуже важкий, навіть для позашляховиків. В найбільш важких місцях було вирішено не ставити ворота, бо "втопленого" там джипа можна було б евакуювати хіба що гелікоптером. Всього ми встановили 11 воріт в ділянках різного ступеня складності. Деякі з них - на крутих нерівних схилах, інші в заболочених секторах, парочка найважчих позначала ділянки торфяного болота і мініатюрне штучне озерце півметрової глибини.
І ось нарешті наблизився термін старту - 12.00. За жеребкуванням перший номер дістався екіпажу нашого капітана - Катонича. Фероза стрімко рушила вперед, явно видаючи "спрінтерську" манера пілотування її хазяїна. Перші ворота для досвідченого водія були просто іграшкою, але вже другі ворота стали серйозною перепоною, не зовсім правильно вибравши кут заїзду, водій два рази намагався штурмувати крутий підйом "ходом" за рахунок динамічного двигуна, але перстарався і, невдало стрибнувши, ліг рамою на земляний горб. Втративши декілька хвилин на безплідні спробі вирватися, екіпаж запросив евакуацію, після проведення якої зарахування штрафних пунктів, вирушив наздоганяти втрачені хвилин. Треті ворота пройдені майстерно, і ось попереду четверті ворота… Чесно кажучі, розвідавши пішки трасу перед заїздом, більшість штурманів завчасно відмовили своїх пілотів від штурму четвертих ворті, адже торфяне болото з високими кочками, проміж яких нога легко провалювалась вище коліна в болотну жижу, є дуже і дуже важке для проходження його колісною машиною, що й підтвердилось коли Фероза пробившись через половину ділянки все ж таки загальмувала рамою бо кочки і тут же загрузла. Тепер вже евакуація постала набагато більш серйозною проблемою, але через деякий час ми зрозуміли що на горизонті з‘явилась набагато серйозніша проблема…
Для початку мені, як головному судді довелося поясняти ситуацію двом інспекторам ДАІ , увагу яких привлекли ревучі мотори машини і гурт людей, спочатку обурені правоохоронці намагалися вияснити хто відповідає за цю акцію, вельми небезпечну як на їх думку, але вияснивши що змагання відбуваються з власної ініціативи водіїв причому далеко від проїзжої частини і кожен екпаж дотримується необхідної техніки безпеки, інспектори заспокоїлись і вже не перешкоджали роведенню Веснянок, та як з‘ясувалось пізніше, даішники - далеко не ті люди що можуть становити небезпеку для автоспорту, розлючені селянки з вилами - ото вже сила проти якої важко щось протиставити. Поки екіпажі інших позашльховиків намагалися сталевими тросами витягнути Ферозу з торфяного полону, на місце подій прибули місцеві жительки літнього віку і почали категорично вимагати полишити іхнє, як з‘ясувалось пасовисько. Аргументи про то що ми їздимо далеко від трави і по таких ділянках де корови просто біологічно пастись не можуть не подіяли, також не подіяли пропозиції заплатити в якості компенсації суму що дорівнює їх затратам на річну оренду цієї ділянки. Врешті-решт щоб уникнути скандалу, екіпажами було прйняте рішення припинити перший етап і приступити до другого етапу, трофі-рейду в Карвацькому лісі, що й було пізніше успішно виконано. Хоча успішне виконання програми трофі-рейди зовсім не означає легкої прогулянки, для цього довелось докласти максимум зусилль і побороти багато несподіваних труднощів що зустріли нас відразу по прибутті на початок маршруту другого етапу.
Отже весняний день вступав в післяобідню фазу коли колона джипів прибула в Дубляни і, перестроївшись, прослідувала на старт рейду. Звіривши координати GPS-навігатора з "легендою" траси, Джоб (головний штурман) дав добро на старт колони.

Аватар користувача
Bravo
Засновник Клубу «Львів 4×4»
Засновник Клубу «Львів 4×4»
Повідомлень: 708
З нами з: 01 листопада 2002, 17:00
Звідки: Ukraine , Lviv
Контактна інформація:

Репортаж, ІІ-й етап

Повідомлення Bravo » 05 травня 2003, 22:46

Отже Весняний день вступав в післяобідню фазу, коли колона джипів прибула в Дубляни і, перестроївшись, прослідувала на старт рейду. Звіривши координати GPS-навігатора із "легендою" траси, Джоб (головний штурман) дав добро на старт колони. Першим пішов Сашко на Ниві, як єдиний, знайомий з місцевістю пілот, слідом вирушили екіпажі ГАЗа, Мітсубісі і Ніссана, замикав колону Дмитро на своїй ласкаво прозваній "вузькоокій табуретці". Після орієнтиру "Міст" почалась перша ділянка підвищеної складності - природнє болото. Нива впевнено пройшла спец-ділянку, за нею так само впевнено пройшов "газон", а ось пілот Паджеро допустив стратегічну помилку, призупинився на мить і машина миттєво загрузла, наступними мусили стати Ніссан Террано і Фероза. Але все ж таки машина показала себе з хорошого боку, достатньо було гуртом підштовхнути і далі потужний двигун і "болотна" резина із "зубастим" протектором зробили свою справу та й водій вже не допускав більше помилок вправно провівши автомобіль крізь спец-ділянку. А ось у Фекрози становище було набагато складніше. Ізза нестачі часу на підготовку машини, екіпаж не встиг придбати нову "болотну" резину, і старенька зношена "всесезонка" безпомічно буксувала в бруді лише закопуючи колеса все глибше і глибше, залишалось єдине рішення - розмотувати сталевий трос і кріпити до коліс катушки механічної лебідки, так звані самовитягувачі.
В цей час Террано вирушив в обхід, автоматична коробка передач та автоматичні ступиці підключення передніх коліс зробили цю машину найменш пристосованою до жорсткого бездоріжжя, тому пілоту приходилось покладатися в першу чергу на власний раллійний досвід та кмітливість. Досить поплутавши між дерев, втискуючи велику машину у біль-менш широкі проходи між деревами, Сашко і Павло змушені були врешті-решт виїхати на колію де й успішно "засіли". На щастя Ніссан застряг недалеко від фінішу спец-ділянки, отже зачеплений двійним сталевим тросом був досить швидко витягнутий "газоном" на твердий грунт. В цей час екіпаж Ферози вже відкопав колеса і закріпив на них катушки самовитягувачів, залишалось прикріпити до них шістдесяти-метровий трос, пропущений крізь блок, що був причиплений до дерева і машина впевнено поповозла по болоту, повільно намотуючи трос на сталеві барабани. Досить непогане інженерне рішення, особливо якщо порівняти по ціні з фірмовою електричною лебідкою, то виходить декількасот гривень проти тисячі доларів при приблизно однаковій ефективності.
Але не буду відволікатись від самих перегонів. Наступні ділянки проходились впевнено, не було також проблем з орієнтуванням. Легенда читалась досить легко і навіть не знадобилось перевіряти регулярно покази GPS-навігатора. Але нарешті колона прибула до предостаннього орієнтиру, за яким починалась найважча спец-ділянка - глибокий рів з водою. Нива розвернулась і відправилась до першого орієнтиру по забутий в гарячці перегонів інвентар, давши дорогу "газону". Орест сміливо рушив на штурм перепони, але вже через пару секунд машина безпомічно буксувала в канаві, вивісивши колеса з обох боків і впершись бампером у землю. Як ми потім побачили на відеозапису, досвідченому водію не вистачило зовсім трішки щоб прорватись, але відсутність блокування міжколісних диференціалів зіграло свою негативну роль і в останній момент забуксували вивишені колеса і відкотився назад досі непереможний позашляховик, а потім вже і вперся в землю передком. Після того були спроби виїхати за допомогою "розгойдування", але нерівність місцевості була занадто великою і ніяк не вдавалось досягнути зачіплення обох коліс принаймі одного з мостів. Врешті-решт Паджеро, відхилившись від маршруту і об‘іхавший канаву іншим шляхом, виконав роль служби 911, витягнувши товариша по команді, для чого прийшлось зачіпити відрази три гнучких стропи. Поодинці стропи рвалися мов нитки, сталевий трос в такому випадку навіть не було сенсу пробувати, оскільки при витягуванні методом ривка позрізали б фаркоп і крюки.
Наступним поїхав наш капітан, зрозуміло "посадивши" Ферозу у таку саму позу. На цей раз визволення було лише питанням техніки та декількох хвилин. Закріпивши троси на завчасно надягнуті катушки, Дімка витягнув машину вже звичним для нього методом. Останнім бар‘єр штурмував Террано. Як ви здогадуєтесь це завершилось традиційним вивішуванням коліс і впиранням у землю. Правда витягували його з канави не зовсім традиційно, довгобазний джип вагою дві з половиною тонни це не проста задача, але справились двома машинами розчистивши попередньо майданчик для маневру.
І ось змагання завершені, наступає урочиста частина змаганнь з объявленням переможців і розпиттям призового фонду. Оскільки рейд по класу "туризм" вперше проводився нашим клубом, то одностайним голосуванням вирішили що всі екіпажі отримують перше командне місце, після чого дружно випили пиво і екіпажі приступили до приготування святкової вечері на вогні, тобто власне того для чого всі і збиралися в цей сонячний весняний день.
Клуб Львів 4х4 виражає велику вдячність Студентському братству Львівської Політехніки за допомогу у організації перегонів, "Жіночому автомобільному клубу" за допомогу у розповсюдженні інформації і моральну підтримку, та також Автомобільній Федерації України за консультацію з питаннь організації і суддівства.
Адреса інтернет-сайту клубу http://www.offroad.lviv.ua
Адреса електронної пошти клубу club@offroad.lviv.ua

Аватар користувача
Katonych
Засновник Клубу «Львів 4×4»
Засновник Клубу «Львів 4×4»
Повідомлень: 2942
З нами з: 29 серпня 2002, 11:02
Ім'я: Дмитрий
Авто: всякие разные недоприводные
Звідки: Мюнхен, Баварщина
Контактна інформація:

Повідомлення Katonych » 06 травня 2003, 10:14

Исправления ещё актуальны ? До когда ?
Главная дорога та, по которой едет танк

Аватар користувача
Katonych
Засновник Клубу «Львів 4×4»
Засновник Клубу «Львів 4×4»
Повідомлень: 2942
З нами з: 29 серпня 2002, 11:02
Ім'я: Дмитрий
Авто: всякие разные недоприводные
Звідки: Мюнхен, Баварщина
Контактна інформація:

Повідомлення Katonych » 06 травня 2003, 10:17

Как минимум - созвонись с Джобом, возьми у него телефон моей тещи и пусть она вычитает текст. Чтобы не было больно и обидно...
Главная дорога та, по которой едет танк

Аватар користувача
Bravo
Засновник Клубу «Львів 4×4»
Засновник Клубу «Львів 4×4»
Повідомлень: 708
З нами з: 01 листопада 2002, 17:00
Звідки: Ukraine , Lviv
Контактна інформація:

Репортаж

Повідомлення Bravo » 06 травня 2003, 10:29

БОльшую часть ошибок я уже исправил сам, остальное исправит редакция журнала, это их работа. Главное - исправить неточности в изложении событий.

Аватар користувача
Katonych
Засновник Клубу «Львів 4×4»
Засновник Клубу «Львів 4×4»
Повідомлень: 2942
З нами з: 29 серпня 2002, 11:02
Ім'я: Дмитрий
Авто: всякие разные недоприводные
Звідки: Мюнхен, Баварщина
Контактна інформація:

Re: Веснянки 2003, репортаж, І-й етап

Повідомлення Katonych » 06 травня 2003, 10:53

//сорри, я цветом не выделяю - тут пол-текста светилось-бы.

12 травня під проводом клубу "Львів 4х4" та Авто-Мото клубу Студентського братства Львівської Політехніки відбулися змагання Тріал 4х4 "Веснянки 2003". Як ми і обіцяли, надаємо репортаж про перебіг подій.
Підготовка до Веснянок почалась з аналізу змаганнь прошлого року. Нам хотілось провести акцію, яка була б така ж весела і дружня як перші Веснянки (статтю про перші Веснянки можна прочитати на інтернет-сторінці клуба за адресою http://www.offroad.lviv.ua ), і водночас з ухилом до серйозних спортивних змаганнь. До того ж, досвід показав, що при проведенні змаганнь позашляховиків, вимоги до безпеки , суддівства, контролю часу набагато нижчі ніж в раллі або кільцевих гонках, отже нашому клубу при допомозі студентського братства цілком по силах провести повномасштабний тріал або спрінт. Залишалось вибрати тип змаганнь, проконсультуватись з автомобільною федерацію і, власне, взятись за організацію. Згадавши минулий рік, ми відкинули спрінт і зупинились на тріалі. Спрінт - це змагання на швидкість по доволі нескладній трассі, тут навіть не обов‘язкове використання повного приводу (що й було показано на "Веснянках 2002") , в результаті чого джипери занадто ризикують, розбиваючи машини, піддаючи небезпеці себе та штурмана. На відміну від спрінту, тріал ставить вимоги іншого характеру - вміння екіпажу командно долати бездоріжжя та спеціальні важкопрохідні ділянки : броди, круті схили, заболочений грунт тощо, отже є більш близький до духу джиперства. За допомогою інтернету Дмитро, наш капітан (?), знайшов декілька регламентів джип-тріалів, що проводяться за кордоном, ми переклали документ на українську та дещо адаптували до місцевих умов.
Скорочено правила проведення можна описати наступним чином:
- Траса складається з декількох секцій (ділянок). Кожна секція позначається одними або декількома воротами з стовбчиків та (необов‘язково) огороджується стрічкою. Для проходження кожної окремої секції встановлюється ліміт часу.
- Завдання єкіпажу полягає в тому, щоб на протязі виділеного на весь маршрут часу, пройти якомога більше секцій, набравши якомога менше штрафних очків.
- При закінчені ліміту часу, виділеного на секцію, секція вважається непройденою. При закінченні загального ліміту часу, виділеного на трасу, всі секції, котрі екіпаж не встиг подолати, зараховуються як непройдені.
- При проходжені траси екіпажу забронено приймати сторонню фізичну допомогу, та користуватись електричними або механічними лебідками окрім випадків особисто дозволених головним суддєю, та також окрім процедури евакуації.
- Під час проходження траси штрафні очки нараховуються за: непроходження секції в заданий ліміт часу або відмову від спроби подолання секції, торкання стовбчика воріт, повалення стовбчика воріт, торкання огороджуючої стрічки, проходження секції в неправильному напрямку, перевищення загального ліміту часу маршрута…

Далі перед нами постали два питання : вибору траси та запрошення учасників. Перше питання було вирішено традиційно, Браво (автор цієі статті) та Саньок (штурман Ниви), виїхали в неділю в Брюховичи на "копійці" і розвідали найбільш перспективні ділянки бездоріжжя, традіційно посадивши в фіналі машину у багнюку і провівши евакуацію за допомогою місцевих фермерів, за що останнім велика вдячність.
За тиждень до змагань екіпаж Ферози здійснив другу розвідку трасси, а за три дні до початку Нивою та Ферозою було проведено повну прокладку траси з занесенням координат в легенду маршруту.

До вирішення другого питання підійшли творчо - роздрукували півтори сотні листівок з рекламою змаганнь і в вихідні дні разом зі студентами рознесли по місту та причипіли до сподобавшихся нам джипів. Як з‘ясувалось пізніше, найбільш ефективна реклама - це особисте запрошення.
Незважаючи на неорганізованість реклами і нестачу часу, в акції прийняли участь 5 екіпажів - це не так вже й мало, оскільки специфіка джип-тріалів передбачає до 10, максимум до 15-ти учасників.

Нарешті настав перший день змаганнь. О восьмій годині ранку на майданчику перед супермаркетом "Лідер" почали підозріло снувати молодики в камуфляжній формі (штурмани, судді і помічники), трохи пізніше почали під‘їжджати перші пілоти на чисто вимитих, блискучих джипах, яким до вечера належало придбати однаковий болотний колір, ніби вдягнутись в такі собі "автомобільні" однострої. Компанія підібралась вельми різноманітна: невеличка японська військова - Дайхацу Фероза, підготована радянська Нива, темнозелений дизельний Паджеро (дуже вдала модель, що в свій час отримувала сенсайційні перемоги в пустельних раллі-рейдах), Ніссан Терано з потужним бензиновим двигуном і, нарешті, справжній солдат бездоріжжя - тюнінгований ГАЗ-69 яркозеленого кольору. Також прибули декілька легковиків з глядачами.
На цей раз ми отримали й спонсорську допомогу (наприклад супермаркет "Лідер" виділив ящик пива для переможця). Нашвидкоруч наклеївши наклейки на машини ми вирушили колоною до місця проведення першого етапу змаганнь.

Дозволю собі повернутись назад у часі до моменту організації. Самі змагання задумувалися нами як два етапи заїздів. Перший день - офіційний тріал, в точності за регламентом, з підведенням результатів і нагородженням переможців грамотами та ящиком пива. Другий день - неофіційна частина, можна сказати - показові виступи, а точніше заїзд найбільш затятих джиперів по трофійній трасі в Карвацькому лісі за правилами класу "туризм". В цьому виді всі учасники стартують єдиною колоною і долають невідому ім трасу, керуючись легендою з прописаними орієнтирами, поворотами і GPS-координатами, допомагаючи один одному і працюючи єдиною командою. А власне переможець визначається голосуванням учасників, коли кожен екіпаж після фінішу виставляє оцінку всім іншим.

Отже, приіхавши на полігон першого етапу, ми заходилися виконувати стандартні процедури, технічний комісар почав перевіряти машини на предмет відповідності вимогам регламенту, та роздавати екіпажам номери, головний суддя та помічники зайнялися встановленням воріт у заздалегідь намічених місцях. Варто відмітити, що полігон є дуже складний, навіть для серйозних позашляховиків. В найбільш важких місцях було вирішено не ставити ворота, бо "втопленого" там джипа можна було б евакуювати хіба що гелікоптером. Всього ми встановили 11 воріт в ділянках різного ступеня складності. Деякі з них - на крутих нерівних схилах, інші в заболочених секторах, парочка найважчих позначала ділянки торфяного болота і мініатюрне штучне озерце півметрової глибини.
І ось нарешті наблизився термін старту - 12.00. За жеребкуванням перший номер дістався екіпажу нашого капітана - Катонича. Фероза стрімко рушила вперед, явно видаючи "спрінтерську" манера пілотування її хазяїна непонял. (?). Перші ворота для досвідченого водія були просто іграшкою, але вже другі ворота стали серйозною перепоною: не зовсім правильно вибравши кут заїзду, водій два рази намагався штурмувати крутий підйом "ходом" за рахунок динамічного двигуна, але перстарався і, невдало стрибнувши, ліг рамою на земляний горб. Втративши декілька хвилин на безплідні спробі вирватися, екіпаж запросив евакуацію, після проведення якої та зарахування штрафних пунктів, вирушив наздоганяти втрачені хвилини. Треті ворота пройдені майстерно, і ось попереду четверті ворота… Відверто кажучи, розвідавши пішки трасу перед заїздом, більшість штурманів завчасно відмовили своїх пілотів від штурму четвертих ворті, адже торфяне болото з високими кочками, проміж яких нога легко провалювалась вище коліна в болотну жижу, є дуже і дуже важке для проходження його колісною машиною, що й підтвердилось коли Фероза, пробившись через половину ділянки, все ж-таки загрузла. Тепер вже евакуація постала набагато більш серйозною проблемою, але через деякий час ми зрозуміли що на горизонті з‘явилась набагато серйозніша проблема…

// сорри, дальше я грамматику фиксить не буду. Времени нет :-(

Для початку мені, як головному судді довелося поясняти ситуацію двом інспекторам ДАІ , увагу яких привлекли ревучі мотори машини і гурт людей, спочатку обурені правоохоронці намагалися вияснити хто відповідає за цю акцію, вельми небезпечну як на їх думку, але вияснивши що змагання відбуваються з власної ініціативи водіїв причому далеко від проїзжої частини і кожен екпаж дотримується необхідної техніки безпеки, інспектори заспокоїлись і вже не перешкоджали роведенню Веснянок, та як з‘ясувалось пізніше, даішники - далеко не ті люди що можуть становити небезпеку для автоспорту, розлючені селянки з вилами - ото вже сила проти якої важко щось протиставити. Поки екіпажі інших позашльховиків намагалися сталевими тросами витягнути Ферозу з торфяного полону, на місце подій прибули місцеві жительки літнього віку і почали категорично вимагати полишити іхнє, як з‘ясувалось пасовисько. Аргументи про то що ми їздимо далеко від трави і по таких ділянках де корови просто біологічно пастись не можуть не подіяли, також не подіяли пропозиції заплатити в якості компенсації суму що дорівнює їх затратам на річну оренду цієї ділянки.

Врешті-решт щоб уникнути скандалу, екіпажами було прйняте рішення припинити перший етап і приступити до другого етапу, трофі-рейду в Карвацькому лісі, що й було пізніше успішно виконано. Хоча успішне виконання програми трофі-рейди зовсім не означає легкої прогулянки, для цього довелось докласти максимум зусилль і побороти багато несподіваних труднощів що зустріли нас відразу по прибутті на початок маршруту другого етапу.
Отже весняний день вступав в післяобідню фазу коли колона джипів прибула в Дубляни і, перешикувавшись, прослідувала на старт рейду. Звіривши координати GPS-навігатора з "легендою" траси, Джоб (головний штурман) дав добро на старт колони.
Главная дорога та, по которой едет танк

Аватар користувача
Katonych
Засновник Клубу «Львів 4×4»
Засновник Клубу «Львів 4×4»
Повідомлень: 2942
З нами з: 29 серпня 2002, 11:02
Ім'я: Дмитрий
Авто: всякие разные недоприводные
Звідки: Мюнхен, Баварщина
Контактна інформація:

Re: Репортаж, ІІ-й етап

Повідомлення Katonych » 06 травня 2003, 11:37

//кстати, Нива проводила ещё одну разведку-прокладку трассы. Ночью. Допиши там...


Звіривши координати GPS-навігатора із "легендою" траси, Джоб (головний штурман) дав добро на старт колони. Першим пішов екіпаж Ниви, слідом вирушили екіпажі ГАЗа, Мітсубісі і Ніссана, замикав колону Дмитро на своїй ласкаво прозваній "вузькоокій табуретці".

Після орієнтиру "Міст" почалась перша ділянка підвищеної складності - природнє болото. Нива впевнено пройшла спец-ділянку, за нею так само впевнено пройшов "газон", а ось пілот Паджеро допустив стратегічну помилку, призупинився на мить і машина миттєво загрузла, наступними мусили стати Ніссан Террано і Фероза. Але все ж таки машина показала себе з хорошого боку, достатньо було гуртом підштовхнути і далі потужний двигун і "болотна" резина із "зубастим" протектором зробили свою справу та й водій вже не допускав більше помилок вправно провівши автомобіль крізь спец-ділянку. А ось у Фекрози становище було набагато складніше. Через нестачу часу на підготовку машини, екіпаж не встиг придбати нову "болотну" резину, і старенька зношена "всесезонка"(от нифига-себе всесезонка. скажешь тоже :-)?) безпомічно буксувала в бруді лише закопуючи колеса все глибше і глибше, залишалось єдине рішення - розмотувати сталевий трос і кріпити до коліс катушки механічної лебідки, так звані самовитягувачі.

В цей час Террано вирушив в обхід, автоматична коробка передач та автоматичні ступиці підключення передніх коліс зробили цю машину найменш пристосованою до жорсткого бездоріжжя, тому пілоту приходилось покладатися в першу чергу на власний раллійний досвід та кмітливість. Досить поплутавши між дерев, втискуючи велику машину у біль-менш широкі проходи між деревами, Сашко і Павло змушені були врешті-решт виїхати на колію де й успішно "засіли". На щастя Ніссан застряг недалеко від фінішу спец-ділянки, отже зачеплений двійним сталевим тросом був досить швидко витягнутий "газоном" на твердий грунт.
(тоже, кстати некорректно. То-есть это было не совсем "быстро" :-)) В цей час екіпаж Ферози вже відкопав колеса і закріпив на них катушки самовитягувачів, залишалось прикріпити до них шістдесяти-метровий трос, пропущений крізь блок, що був причиплений до дерева і машина впевнено поповозла по болоту, повільно намотуючи трос на сталеві барабани. Досить непогане інженерне рішення, особливо якщо порівняти по ціні з фірмовою електричною лебідкою, то виходить декількасот гривень проти тисячі доларів при приблизно однаковій ефективності.
Але не буду відволікатись від самих перегонів. Наступні ділянки проходились впевнено, не було також проблем з орієнтуванням. Легенда читалась досить легко і навіть не знадобилось перевіряти регулярно покази GPS-навігатора. Але нарешті колона прибула до предостаннього орієнтиру, за яким починалась найважча спец-ділянка - глибокий рів з водою. Нива розвернулась і відправилась до першого орієнтиру по забутий в гарячці перегонів інвентар, давши дорогу "газону". Орест сміливо рушив на штурм перепони, але вже через пару секунд машина безпомічно буксувала в канаві, вивісивши колеса з обох боків і впершись бампером у землю. Як ми потім побачили на відеозапису, досвідченому водію не вистачило зовсім трішки щоб прорватись, але відсутність блокування міжколісних диференціалів зіграло свою негативну роль і в останній момент забуксували вивишені колеса і відкотився назад досі непереможний позашляховик, а потім вже і вперся в землю передком. Після того були спроби виїхати за допомогою "розгойдування", але нерівність місцевості була занадто великою і ніяк не вдавалось досягнути зачіплення обох коліс принаймі одного з мостів. Врешті-решт Паджеро, відхилившись від маршруту і об‘іхавший канаву іншим шляхом, виконав роль служби 911, витягнувши товариша по команді, для чого прийшлось зачіпити відрази три гнучких стропи. Поодинці стропи рвалися мов нитки, сталевий трос в такому випадку навіть не було сенсу пробувати, оскільки при витягуванні методом ривка позрізали б фаркоп і крюки. (гм. порвать трос - верю. Отломать крюки - да. Но порзеать...)
Наступним поїхав наш капітан, зрозуміло "посадивши" Ферозу у таку саму позу. На цей раз визволення було лише питанням техніки та декількох хвилин. Закріпивши троси на завчасно надягнуті катушки, Дімка витягнув машину вже звичним для нього методом. Останнім бар‘єр штурмував Террано. Як ви здогадуєтесь це завершилось традиційним вивішуванням коліс і впиранням у землю. Щоправда, витягували його з канави не зовсім традиційно - довгобазний джип вагою дві з половиною тонни це не проста задача, але впорались двома машинами, розчистивши попередньо майданчик для маневру.
І ось змагання завершені, наступає урочиста частина змаганнь з объявленням переможців і розпиттям призового фонду. Оскільки рейд по класу "туризм" вперше проводився нашим клубом, то одностайним голосуванням вирішили що всі екіпажі отримують перше командне місце, після чого дружно випили пиво і екіпажі приступили до приготування святкової вечері на вогні, тобто власне того для чого всі і збиралися в цей сонячний весняний день.

Клуб Львів 4х4 виражає велику вдячність Студентському братству Львівської Політехніки за допомогу у організації перегонів, "Жіночому автомобільному клубу" за допомогу у розповсюдженні інформації і моральну підтримку, та також Автомобільній Федерації України за консультацію з питаннь організації і суддівства.
Адреса інтернет-сайту клубу http://www.offroad.lviv.ua
Адреса електронної пошти клубу club@offroad.lviv.ua


// А в целом правильно. Ну, может, стиль не совсем такой, как хотелось-бы, но кто знает...
Главная дорога та, по которой едет танк


Повернутись до “Заходи Позашляхового Клубу «Львів 4×4»”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 3 гостей