«WinToRuna '10»

[Vlodko]

Ще

[Ігора]

Молодці!!!

[Range]

6/3 пока в пользу Руны, но всё таки мы ее СДЕЛАЛИ в этот раз, УРА!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

мужики - це не ми "сделали" Руну - це ВОНА пустила нас. Якби ми їхали вчора (01.01.10) ми б не заїхали ніколи... Пишу із повагою до Руни, ми зустрічали Новий рік на полонині, і могли бачити і дощ, і мороз, і місяць вночі. Якби не був мороз вранці - хрен би ми виїхали. А так, її величність Руна прийняла "божевільних" джиперів до себе, а саме головне - відпустила всіх додому без серйозних поломок - хвала РУНІ!

[myshketer]

Хорошо съездили, мы с женой очень рады, что попали на вершину Руны... Всем спасибо и до новых встреч!

[umka]

Дім а ДДХ-сервіс то Довго.Дорого.і Х...во на території УЧКОМБІНАТУ?

О... А ты что, тоже там обслуживался?

[umka]

IMG_6584.JPG (26.63 Кіб) Переглянуто 11561 раз

[Romi2121]

Саме так, вона нас пустила до себе... Ми піднялися відносно легко і без якихось проблем. Особлива подяка трьом львівським екіпажам, які підтримали мою ідею підкорення південної частини Руни, де знаходиться пам'ятник.
Пережиті відчуття, коли більша частина колони повернулася, не ризикнувши продовжити рух, а тут вже й час почав піджимати, (16 година приблизно), непередаваємі. Сила вітру біля пам'ятника була настільки міцна, що можна було лягати на нього (вітер)). Саме в цьому місці, відчув силу Руни... То було щось із чимось. А потім ще й підйом на горку.
Хлопці, щира подяка вам!!!!

[автобат]

Тії вот хлопці з франківщини крім величезної поваги інших почуттів не викликають. Зустрілись з ними, коли вони мужньо і вперто дерлися на Руну. Шкода, що не записав їх телефони і потім переживав за них. МОЛОДЧАГИ!!!

[автобат]

Відносно Руни теж хотів би сказати, що вона була цього року благосклонна до нас.

Прошу не позорити мене за те, що не поїхав до кінця при підкоренні південної ії частини, мені прийшлося пожаліти своїх членів екіажу. Жинок та дітей ( хоча наша Машка і в вогонь і в воду...)маемо берегти. Вибачайте.
Да і до кращого, що повернувся. Здохла ліва передня ступиця. Як би не повернувся, прийшлось би кукати з нею на полонині, а так хоть до Турички дотягнув.
Хочу висловити величезну подяку членам нашої (не боючись цього голосного слова) команді: запасливому Tad 100, наполегливим жукам, грамотному і легкорукому Ігорку Granaderу та веселим і безбашеним Жесті і Маззі. Без них я би міг там прописатись на довго.
Також дуже дякую Мудвеївцям Роману Ranger і Димі за їхне турботливе відношення. Дуже приемно відчувати, що навіть в глушині ти ніколи не залишаешся на одинці зі своїми проблемами.

[Shurik]

Ну мы тоже не без приключений.
Мы двинули домой через ужокский перевал.
Останвившись за Перчином - отключить хабы - обнаружили картину ужасную.
Полуоткрутившиеся шпильки задней ступицы рзбили посадочные места и заклинили гайки.
СТупица тормозной барабан и диск стали одной никуда не годной деталью.

Приехали - тут самим никак не выбратся.
Звоним Диме, нет связи.
Дважды приехали.

Действуем настойчиво и решительно. Макс идет искать помощи в селе - нам нужна сварка чтоб приварить шпильки к ступице, тогда их хоть откуртить можно будет или закрутить и так ехать. (ступицу с колесом мы сняли - в УАЗе это элементарно), а мы со Славиком с помшью зубила мотлотка и тп. пытаемся открутить шпильки, параллельно пытаясь найти телефоны когото с Березина или Перечина.

Гдето через пол-часа приходит СМСка - Дима на связи. Звоню. в ответ "привет Шурик, я так и думал что это ты, уже везем тебе ступицу."
Я в шоке. Откуда он уже знает. Оказывается Макс нашел пожарников, а те позвонили Димному напарнику (это кум когото из пожарников ). Постой мы там еще пол - часа думаю ОБС уже бы донесло до Димы инфу без нашего участи.

Вобщем приехал Дима, забрали нас с Максом и колесом к себе на базу, за 5 минут приварили шпильки, привезли подшипники (нашим уже хана была), дали другугую ступицу, новые колесные гайки, и за пол - часа наш УАЗик опять на всех 4х лапах.

Спасибо Диме Огромное за помошь. !

Потом была еще дорога через перевал, но это другая история.

[автобат]

Я вообще от закарпатских ребят в диком восторге!!!

[Les`]

Щиро вітаю всіх учасників з успішним поверненням. Шкодую, що несклалося у мене з поїздкою, але душею і думками був з вами. Ви МОЛОДЦІ!
Гадаю, що в найближчому майбутньому побачимось в спільному рейді.
Вітаю всіх з наступившим НОВИМ РОКОМ та РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ, здоров`я, успіхів у всіх починаннях.
До зустрічі.

[umka]

После штурма Руны что-то все разъехались...
А мы еще один маршрутик прошли. С четырьмя бродами.

[Kinolog]

Спасибо Всем большое за компанию!Было просто замечательно,а зимние Карпаты-это просто нет слов...

[tad100]

Ну ось і ми повернулись! Руна нас пустила!
З багатьма людьми, що відписали зверху, погоджуюсь в тому, що на цей раз це було не наше досягнення а ЇЇ. Що, масштабність заходу виросла і тому можливо потребує якоїсь організації, а можливо і ні.
Але всіх вітаю, гуртом і батька бити легше.
Друга вершина Руни далась не просто, але це в більшій мірі була прогулянка за кайфом і драйвом + бетонки не було. Чистий сніг, напрямок, і вирішення практичних завдань в снігу. Сподіваюсь пара клепок прибавилось.
Ясно що драйву було мало і після, або в процесі нічного комлання біля лумшорського костру визріло рішення їхати, ще кудись. Багато хто, не спав 24 години і мілкий пересип не додав наснаги. І тут дійсно зясувалось, що всі поїхали хто куди, хто на лижах кататись, хто на Львів, хто ще кудись порубатись. "Настоящих буйних мало, вот и нету вожаков" Тому завдякі Володіній підказці ми висунулись у напрямку Сваляви, щоб проїхатись до Воловця по бродикам. І тут несподівано почала ломатись техніка. Заміна ступиці у Л-200 на асфальті відібрала три години. Велика вдячність всім закарпаттцям за турботу, Руна миловала, самі викрутились. Свалява відпала, і тому ми вирішили проїхатись від Воловця до Лавочного, щоб заночувати у Славському.
Коли проводжали у Нижніх Воротах Сергійка ( бо ступиця була б.у. ) підійшов Жесть і сказав, що в ньго є враження, що повний привід не врубається, враження справдилось, повний привід вмер, але - Слава Руні, після штурхання вперед - назад, зачіпилось і поїхало. Все, ура ми їдемо, в Славську домовлено про готель. Сідає сонце. І ми радісно топчемо повним приводом кілометри, що лишились до Скотарського.
Проїхавши Скотарське, впевнено погнали дорогою з твердим покриттям на Опорець, і тут в лісі на одній з вупоклистей твердого покриття Жуки зупиняються. Що сталось? Та фігня, ми кардан обірвали. Зрозуміло, що це не проблема, як і в кожному Л-200 є ступиця в сборі так і в кожному УАЗі є кардан. відкрутити чотири болта, це справа п’яти хвилин. Відкрутити - так, а прикрутити це 3 години. Мости уазівські - коробки і кардани ізудзовські, і з москвічовськими хрестовинами. В селі знайшли все, і свердло, і станок, але станок на 380 не запускався в котельній, для підключення відрубали котельню , а він падла не запустився. Люди добрі провели до майстра з токарним верстатом, зваркою і т.п. і т.д., але конус забрав брат. Мінінгіту купа, але люди в нас добрі і рукасті і тому через 3 години ми рушили далі. Як завжди, дорога з нем’яким покритям, змушує користуватись лебідкою, і ми нагло ними користувались. Доки одна з них, не сказала гав і з м’ясом не злетіла з кріплення. А шо нам? В нас ще дві лебідки, три хайджеки, два сандраки. Отак повзком по півтора хайджека в годину ми рухались до перевалу, але через деякий час перевівши хайджекі в кілометри зрозуміли, що восьме березня не за горами, а за наступним поворотом. І вирішили повернути. Жук видерся на первал, та підтвердив думки про восьме березня. Ми спокійно сповзли в Воловець та полягали спати. Наступний день зустрів нас Вехньоверецьким перевалом, дорогою Тухолька - Лавочне, славськими туристами, але відсутністю дороги з не м’яким покриттям.
Думаю Руна, як і Великий Камашиваха, вберігла нас від зустрічі восьмого березнч на три місяці раніше.
От так коротко. Давайте фото.