Кордон Плюс (буржуйка), г.Близнюки, Скелі Довбуша.

[автобат]

ЛАПА ТИГРИ

Кажуть, карпатськи ліси переповнені разними тваринами. Я знаю мужика, якій казав, що по перепису у Карпатах живе 68 ведмелів. Всіх іх він знає в обличча. Безлич зайчиків, лисичок, різних диких і не дуже тваринок. Водяться в ціх лісах і всіляки чудернадськи тварюки. Я, наприклад , побачивши на снігу слід Лапи Тигра, не повірив своїм очам. Це дуже громадний слід жовтого кольору. Таке враження, що ця дика тварина щщеї собі прямо на руки і ніколи їх не миє, потім йде по лісі і залишає за собою таки во жовті відбитки.

1

Потім, троха піздніше мені пощастило зустріти в лісі і самого Лапу Тигра.

2

Оказалось, що він зовсім не злий, а, навпаки, якись такий весь лагідний і хороший. Навіть погладити себе дає і з задоволеннім перехиляє чарку.
А я вот не вірив, що таки істоти жиють в горах. Тепер вірю.
Одне погано - харчується виключно залізом. Повідгризав командору Вітону хаби. Перестав Патруль сніги розкидати. Прийшлося скручувати тії хаби дротами, щоб продовжити мандрівку.

3

Так близився перший день до закінчення.
Сонце почало опускатись і сказало, мов , ну вас і йду я спати за гору.
Тут за роботу взялись Сірачи. Це таки люди, яки за допомогою пердячої пари можуть заштовхати машину куди завгодно.

4

5

Вечоріє. Нам би ще трошки і ми вже б були біля озера Синевир, але сірачи також вже притомились.
Пропхнувшись за день аж цілих километра три, ми змушені були ставати на ночівлю.
Пішов вперід розвідник, Командор Вітон і, повернувшись, повідомив, шо за метрів 200 на нас чекає чудовий готель.

8

Брезентовий, теплий. Каже, що спати будем в самих труселяз і піт наш буде стікати з нас потічками. Втішилися ми тут, напряглись і додруляли наш транспорт до того місця, де ми будемо ночувати .

6

7

Готель... червона пічка... Кайф. Думки про солодку ночівлю розслабляють розум. КАЙФ чекає на нас...
Я тащщуся

[автобат]

ЧЕРВОНА БУРЖУЙКА

Що може бути солодше від сну під ртіскання дровенят в гірлі буржуйки? Та нічого. Можу впевненно вам заявити, що одна нічка в такому готелі запам'ятаеться вам на все життя. Але правильніше було б почати з того, що той готель треба було збудувати.
Досвідні мандрівники в зимові подорожи ніколи не беруть з собою снігових лопат А навіщо? Набагато цікавіше чистити місце під будову дітячими совочками, розгрібати сніг мокрими чоботами.
Пиляти дрова? Та легко, аж 200 грамів незабвенної бензи вирішують питання по спилюванню любої сухої дерев'яки.

1

2

4

5

Розчистили сніг, поставили той брезентовий готель. Спиляли якусь суху смереку, навітьна куски порізали, хватило бензи.

6

7

І ось вона , довгоочікувана мить - ми позпалюємо пічку... Одна газетка, друга, третя і... ОООООоооо, йєєєсссс!
Затеплівся вогник!
Тут відразу стало всім весело. Гречка з тушоночкою (еліксір життя, так називав її разів десять Мольфар), квашена капустка, ну а як же ж?! Зігріваюча соточка горілочки. Розмови про минулий день....позасинали.
Згідно бойового розрахунку, встановленого Командором Вітоном, кожну годину один мандрівник мав підкладати в пічку дрова, щоб вона була постійно розкалена до червона.
"Чуваки!!! Я вам кажу, спати будете голі! Літом ця пічка так жарила, що як в парилці було жарко!"
Так я, наівний, і закимарив.
Добре, що їли квашену капусту. Цей надзвичайний продукт дозволяв підтримувати тепло в готелі. Постійно роздавались в різних кутках приміщення поодинокі, а деколи і короткими чергами , постріли. Це були виплески теплого повітря з легким запахом квашеної капусти.
Пічка так і не горіла в ту нічь. Мабуть таки, зима - не її сезон.

8

9

[автобат]

СЛІД ВОВКА. ЧЕРВОНА БУРЖУЙКА І КАПУСТА

В готелі жара -10, а нга вулиці холодрига, мабуть, -15.
Хороша штука квашена капуста. Лапа Тигра, лісова істота з найміцнішою фактурою організма, спав, напевно один в цю ніч. Його власний будильник з півгодини питався нагадати Лапі, що він має підкидати дрова. Підкидали всі, тіко не воно. Воно дрихло, а будільник співав. А нам було весело.
Я спав цю ніч стоячи.

2

Машинки примерзли.

1

Краса неймовірна

3

4

Бодрий ранок.

5

Я, вперше в житті звернув увагу, що сніг на такому морозі встає дриком

6

6

8

Тільки Лапа Тигра спала і спала...

9

Нарешті піднялось сонечко.

Ми порахували один одного і втішились тим, що цієї ночи всі лишились живі. Слава квашеній капусті!
Вона була не тільки за палива. Сліди вовка неподалік від готелю переконали подорожників в тому, що це незамінний оборонний продукт. Злякався сіренький, втік...
Я майже цілу ніч провів на вулиці. Так вот до сих пір думаю: чи то він пострілів так забоявся, чи то просто подумав, що жирне старческе м'ясо йому не до смаку?
Я його не бачив, а він 100 % за мною споглядав при місячному світлі. Ууууух..... Святиє суслікі...

Другий день ми вирішили не витрачати на дорогу до Синевира. При темпі в 3 км за день нам світило провести ще днів 3-4 в сугробах. Це би ще ничого, а вот спати в готелі з буржуйкою не кортіло нікому. Слабаки.
Метою другого дня призначили Славськ. Спустились на закарпатську сторону і почали вибирати найкоротшу дорогу. Дорога будо дійсно, досить короткою. Особливо підйом на Близнюки з Новосілок ( можу помилятись) Ця дорога була як стріла довжиною метрів в 400-500 і південною протяжністю по часу. Веселухааа
Прикольно дивитись за тим, як хтось інший робить секас.

[tarasuk87]

"Постійно роздавались в різних кутках приміщення поодинокі, а деколи і короткими чергами , постріли. Це були виплески теплого повітря з легким запахом квашеної капусти." ==-- ну ви й мочете

[автобат]

КОРОТКА ДОРОГА

1

2

3

4

[автобат]

ХОЧУ ЧЕРВОНУ БУРЖУЙКУ
Насправді біля червоної буржуйки ніхто не хотів спати. Добра людина, Андрійко Танкіст подзвонив в Славськ до знайомого і для нас знайшовся будинок з теплими кімнатами. Колона Патрулів відірвалась від землі і бреющим польотом пішла в сторону гірськолижного курорта.
Нас чекала цивілізована ніч. Чисті ліжка. Величезний стіл. Банька. А на ранок млинці з чайком. Казка. Не можливо було встояти перед такою пропозіцією.

1

2

3

4

5

Ну що тут ще можна сказати.

6

8

Втомився Штурмок.. Хтів вже серед дороги лягати в свій чарівний коробок-гробік. Ледве відтягнули бідаку.

7

[автобат]

ВИДРИХЛИСЬ, ПАДЛЮКИ

Спав без задних ніг, аж до покі не прийшла пора перевіряти мітки на теріторії. Помітив. Проснувся. А теріторія не моя. Ну і грець з ним, нехай знають наших.
Легкий сніданок з млинцями і смородиновою настоянкою був чудовим. Ранок став радісним і райдужним. Хотілось співати, танцювати... навіть бажання з горки на лижах з'іхати. Море по коліно.
З таким гарним насторем мене вивезли зі Славську в сторну дому. Місця на задній сідушці побільшало, бо вночі вовки з'їли Андрійка Танкіста... а може то Тигра Лапа десь обглодує досі кістки цього несчасного. За шо така доля спіткала людину?
Так я їхав до дому, розвалившись на задньому кріслі пихаючого димком , весело біжучого Патруліка. Видно, йому також піднадоїли бомжацьки манці його татка Командора Вітона.
Несподіванкою оказався крутий поворот на Труханів. Що шукати ще в тому селі? Знайшли. Дорога за селомкруто рванула до гори. Ми опинилися знову в дикому лісі, де живуть зайчики,вовки, де продирається скрізь кущи Тигра Лапа і бродить добрий Мольфар, розважаючи теплими мотивами дримби лісних істот.

1

2

3

4

5

6

Через годину ми опинились на Скелях Довбуша.
Ця пам'ятка природньої архитектури, це чудове творіння світу протягом кількох тисячоліть служило багатьом поколінням людей житлом, складом, схованкою, фортецею... Скільки ж загадок, скільки історій тут живе...
Подивились. Полазили.

7

Цікаве місце є там - ущелина. Кажуть, що кто не вірний своїй половинці, того вона скрізь себе не пускає. Наши протиснулись всі. Когось тягли за руки і пхали колінами під зад, але опозоритись не дозволили. Наши всі вірні, навіть тим, хто у них не тільки половинки, а і потретинки або почетверинки...
Ви б бачили, як тиснуться там тьотки , яких привозять екскурсії... Я бачив. Зараді цього цирку то вже варто деколи навідуватись на скелі Довбуша.
Ну що ж? Тепер можна і до дому. Ага. Тільки тут неподалік ще є скельний монастир в Розгірче. А не навідатись нам ще туда? На карті є пряма дорога... І колеса командорівського Патруля з буксом крутанули в сторону лісу. Біжить ззаду місцевий хлопака і кричить: " Дятьку! Дятьку! Тудою не їдте! Там дороги нема! Там коні тонуть!"
" Коні тонуть? - здивувався Командор Вітон,- цикаво, тре їх там пошукати..."

[автобат]

Буде ще

[Viton]

"Постійно роздавались в різних кутках приміщення поодинокі, а деколи і короткими чергами , постріли. Це були виплески теплого повітря з легким запахом квашеної капусти." ==-- ну ви й мочете

Тарасику, та вони (Сергій Миколайович) про все інше теж так мочать, що в мене живіт від сміху тріскає
Так ту правду приємно читати

[AM]

Миколайович, ДУЖЕ ЗАЧОТ!!!

[автобат]

ВТОПЛЕНІ КОНІ

Оперрація з рятуванняконей була досить забавною. Тих чотирі коні, яких послав Командор Вітон в невідомому напрямку, дійсно, якимось чудом продирались скрізь глухий ліс. Із чащи слідкували заподорожниками очі різних лісових істот. Хтось співчував, хтось злорадіів, хтось був в очікуванні,коли ж та вся братія знесилиться і можна буде поласувати шматочком соковитого людського м'ясця. Але , як завжди дуже допомогали незабвенні дядьки Варн і Драгон Вінч. Вони пихтіли, червоніли, але не здавались і виводили людей із диких хащів повільно, але впевнено.

1

2

3

4

5

6

7

8

9

Проходив по дорозі біля нас і Санта Клаус. Змучений, ледве волочив ноги. Мабуть, засидівся десь в гостях у гостеприїмних карпатських лемків, або бойків. Мішок був порожний. Прийшлось нагодувати того дідуся ковбаскою та смачненьким лечо. Він перекусив, набрався сил і пішов далі, в сторону своеї Гренландіі вже бодріше. Боже, щоб тільки, бідака, знов в якісь хаті не зачіпився за плешчинку. Так же ж до наступного Нового Року до хати не добереться...

[автобат]

КІНСЬКИЙ ХВІСТ

Він торчав із болота. Якщо приглядатись ретельно, то хвотси і гриви загиблих в ціх місцях коней торчали повсюду в болоті.

1

Шкода їх. Але ми продиралися і продиралися далі. Приходив до нас і Звездочьот. Він сказав, мов на правильному шляху стоїте пацани. Зірки кажуть, що ще троха і ви побачите просвіт. Ми послухалися його і нам стало легше.

3

Штурмовичок...

2

Виходив із хащів до нас зачарований Мольфар і грів наші души мелодичними звуками губної гармошки.

4

Тигра Лапа, пробігаючи обок залишила на снігу свої жовті сліди.
Було здорово. Ми не почувалися одинокими та покинутими. Лісові чари берегли нас.
Зненадська дерева розступились і ми опинились на невеличкій галявині. Дорога пішла по тром напрямкам. Тіко ну каменю не було з написом. Зате бів Звездочьот. Він сказав, зірки направляють нас направо, бо зліва знову коні тонуть, прямо поїдемо -люлей получимо.
" Тіко ну напрво,- казав він,- тіко ну направо"
І мизнову послухались його і повернули туда, куда він показав пальчами.
Люди - смішний народ. Їдять газ. Прокладають труби, по якім тече тая гідота в людськи домівки. Прокладають напряму. Тобто, розумієте? Власне так, труба газова йде пряміком на гору - з гори, на гору - згори. І ми вздовж неї. Це, я вам скажу, не для слабонервних. Коли машина царапається вверх 300-500. і кожну мить ти з завмиранням серця ти чекаеш, шо машина не стягне... тут перед капотом виникає спуск. Не моху назвати таки спуски прірвами, але крутизна і відстані вражають так, що сидаліще стискається в розмір кулака. За той кусок дороги я схуд, бо часто каків.
Веселуха. Особливо гострі відчуття виникли, коли газопровод різко звернув до гори вліво і перед нами появилася стіна лісу і потічок. Тупік. Мольби до потусторонніх друзів не допомогли. Звездочьот забився в кутик і тихенько попукував, боячисьрозправи. Але славетний Командор Вітон, як завжди прийняв вольове рішення і посунув вздовж потічка в пошуках виходу на світ божий в черговий раз. Патрулі тихенько за ним попихтіли.

5

6

7

8

9

[автобат]

ЛЕЧО І ЗУПА З СУСІСЬКАМИ

Нагорода: ми добрались до скельного монастиря. Дивовижна природнья споруда з слідами роботи людських рук. Колись тут жили монахи. Тепер туристи обслідують це місце природнього творіння з вигризеними в ньому дирочками , в яких ютились люди, віддані вірі божіей.

Вогнище. Смачненька гар'яченька зупка. Сусіськи, сашлик... Смакота. А саме смачніше тобуло лечо, яке привезли з собою дівчата. Це було щось особливе. Я його підкрадав непомітно, покі не закінчилось.
Радісно. Файне нам . Зігрілись, погамцяли. Враження незабутні.

Пора вже, нарешті шукати дорогу до дому. Такова проза життя: все хороше колись має звичку закінчуватись і завтра зранку всім на роботу... Але ... було б не справедливо закінчити казку розповідями про чудеса гастрономії...
Невгамовний Командор Вітон ( Боже, як задовбала його невгамовність за ці дні... ну колись же ж воно мало б зупинятись???) покрутив баранку в сторону, де в темноті мерехтіли промінчики світла фар, проїжджаючих трасою автомобілів. В ціх автомобілях нормальні люди, нормально їдуть собі до дому. Вони мріють дорогою про теплі ліжка з подушками і пухнастими ковдрами. Вот і наша дорога - широкий гомонливий потік річки Стрия.
" Та десь тут колись хтось переправлявся, - каже Командор Вітон, - не знаю де..." і не роздумуючи вальнув в бурхливий потік.
До цього моменту я , навіт не підозрював, що Патруль ще вміє і плавати, майстерно використовуючи колісний хід для греблі на воді. Ну, прям пароходик на ріці Волга. Тільки сушений, маінькай такей.
Перепливли. Відлягло.

1

2

3

4

5

6

7

Так знущалася наді мною тая компашка, що в той вечір я вирішив, що це остання моя подорож в цьому житті. Тре сидіти старому дураку і пукати в диван, натискаючи кнопочки телевізійного пульту
ЖАРТ!!!
Наш золотий Командор Вітон! Тарасік, Лапа Тигра! Танкіст! Зуби Славік і зачарований Мольфар Богдан Микалаіч! Славік Штурмовичок! Марік і Ігорку Звездочьот! Артурко, серьозний чолов'яга₴ Ваня! Тарас! Девочки Софія і Наталя!!! ( дівчатам особлива уважуха за проявлену витримку і ЛЕЧО )
Я дуже вдячний всім Вам за душевну компанію! За дружню сім'ю! За отримані враження!
Не знаю, як ви, а я готовий ще раз і не тільки раз , по першому зову приєднатись до Вас.
ДЯКУЮ.
Нікого образити не хтів . Всі претензії висловлювались жартома. Всіх цілюю

Ось і казошці кінець. Хто читав - той молодець. Хай вам весело буде і біда к вам не прийде. Хай закінчится війна. Нехай до нас прийде весна. В кожній хаті стіл святковий: мед, ковбаска, хрін столовий. Хай багатсьтво всім буде всім. В гості к вам прийду - все з'їм

[Viton]

Миколайович, дуже дякую !!!

Звіт (оповідання-казка) просто бомбезний !!!

Тре буде якось забрати повну (обєднану) версію, щоб мати в одному файлі і діточкам читати-показувати

[TANKist]

Супер Миколайкович!
Вам тре вже свої книжки писати