//сорри, я цветом не выделяю - тут пол-текста светилось-бы.
12 травня під проводом клубу "Львів 4х4" та Авто-Мото клубу Студентського братства Львівської Політехніки відбулися змагання Тріал 4х4 "Веснянки 2003". Як ми і обіцяли, надаємо репортаж про перебіг подій.
Підготовка до Веснянок почалась з аналізу змаганнь прошлого року. Нам хотілось провести акцію, яка була б така ж весела і дружня як перші Веснянки (статтю про перші Веснянки можна прочитати на інтернет-сторінці клуба за адресою
http://www.offroad.lviv.ua ), і водночас з ухилом до серйозних спортивних змаганнь. До того ж, досвід показав, що при проведенні змаганнь позашляховиків, вимоги до безпеки , суддівства, контролю часу набагато нижчі ніж в раллі або кільцевих гонках, отже нашому клубу при допомозі студентського братства цілком по силах провести повномасштабний тріал або спрінт. Залишалось вибрати тип змаганнь, проконсультуватись з автомобільною федерацію і, власне, взятись за організацію. Згадавши минулий рік, ми відкинули спрінт і зупинились на тріалі. Спрінт - це змагання на швидкість по доволі нескладній трассі, тут навіть не обов‘язкове використання повного приводу (що й було показано на "Веснянках 2002") , в результаті чого джипери занадто ризикують, розбиваючи машини, піддаючи небезпеці себе та штурмана. На відміну від спрінту, тріал ставить вимоги іншого характеру - вміння екіпажу командно долати бездоріжжя та спеціальні важкопрохідні ділянки : броди, круті схили, заболочений грунт тощо, отже є більш близький до духу джиперства. За допомогою інтернету Дмитро, наш капітан
(?), знайшов декілька регламентів джип-тріалів, що проводяться за кордоном, ми переклали документ на українську та дещо адаптували до місцевих умов.
Скорочено правила проведення можна описати наступним чином:
- Траса складається з декількох секцій (ділянок). Кожна секція позначається одними або декількома воротами з стовбчиків та (необов‘язково) огороджується стрічкою. Для проходження кожної окремої секції встановлюється ліміт часу.
- Завдання єкіпажу полягає в тому, щоб на протязі виділеного на весь маршрут часу, пройти якомога більше секцій, набравши якомога менше штрафних очків.
- При закінчені ліміту часу, виділеного на секцію, секція вважається непройденою. При закінченні загального ліміту часу, виділеного на трасу, всі секції, котрі екіпаж не встиг подолати, зараховуються як непройдені.
- При проходжені траси екіпажу забронено приймати сторонню фізичну допомогу, та користуватись електричними або механічними лебідками окрім випадків особисто дозволених головним суддєю, та також окрім процедури евакуації.
- Під час проходження траси штрафні очки нараховуються за: непроходження секції в заданий ліміт часу або відмову від спроби подолання секції, торкання стовбчика воріт, повалення стовбчика воріт, торкання огороджуючої стрічки, проходження секції в неправильному напрямку, перевищення загального ліміту часу маршрута…
Далі перед нами постали два питання : вибору траси та запрошення учасників. Перше питання було вирішено традиційно, Браво (автор цієі статті) та Саньок (штурман Ниви), виїхали в неділю в Брюховичи на "копійці" і розвідали найбільш перспективні ділянки бездоріжжя, традіційно посадивши в фіналі машину у багнюку і провівши евакуацію за допомогою місцевих фермерів, за що останнім велика вдячність.
За тиждень до змагань екіпаж Ферози здійснив другу розвідку трасси, а за три дні до початку Нивою та Ферозою було проведено повну прокладку траси з занесенням координат в легенду маршруту.
До вирішення другого питання підійшли творчо - роздрукували півтори сотні листівок з рекламою змаганнь і в вихідні дні разом зі студентами рознесли по місту та причипіли до сподобавшихся нам джипів. Як з‘ясувалось пізніше, найбільш ефективна реклама - це особисте запрошення.
Незважаючи на неорганізованість реклами і нестачу часу, в акції прийняли участь 5 екіпажів - це не так вже й мало, оскільки специфіка джип-тріалів передбачає до 10, максимум до 15-ти учасників.
Нарешті настав перший день змаганнь. О восьмій годині ранку на майданчику перед супермаркетом "Лідер" почали підозріло снувати молодики в камуфляжній формі (штурмани, судді і помічники), трохи пізніше почали під‘їжджати перші пілоти на чисто вимитих, блискучих джипах, яким до вечера належало придбати однаковий болотний колір, ніби вдягнутись в такі собі "автомобільні" однострої. Компанія підібралась вельми різноманітна: невеличка японська військова - Дайхацу Фероза, підготована радянська Нива, темнозелений дизельний Паджеро (дуже вдала модель, що в свій час отримувала сенсайційні перемоги в пустельних раллі-рейдах), Ніссан Терано з потужним бензиновим двигуном і, нарешті, справжній солдат бездоріжжя - тюнінгований ГАЗ-69 яркозеленого кольору. Також прибули декілька легковиків з глядачами.
На цей раз ми отримали й спонсорську допомогу (наприклад супермаркет "Лідер" виділив ящик пива для переможця). Нашвидкоруч наклеївши наклейки на машини ми вирушили колоною до місця проведення першого етапу змаганнь.
Дозволю собі повернутись назад у часі до моменту організації. Самі змагання задумувалися нами як два етапи заїздів. Перший день - офіційний тріал, в точності за регламентом, з підведенням результатів і нагородженням переможців грамотами та ящиком пива. Другий день - неофіційна частина, можна сказати - показові виступи, а точніше заїзд найбільш затятих джиперів по трофійній трасі в Карвацькому лісі за правилами класу "туризм". В цьому виді всі учасники стартують єдиною колоною і долають невідому ім трасу, керуючись легендою з прописаними орієнтирами, поворотами і GPS-координатами, допомагаючи один одному і працюючи єдиною командою. А власне переможець визначається голосуванням учасників, коли кожен екіпаж після фінішу виставляє оцінку всім іншим.
Отже, приіхавши на полігон першого етапу, ми заходилися виконувати стандартні процедури, технічний комісар почав перевіряти машини на предмет відповідності вимогам регламенту, та роздавати екіпажам номери, головний суддя та помічники зайнялися встановленням воріт у заздалегідь намічених місцях. Варто відмітити, що полігон є дуже складний, навіть для серйозних позашляховиків. В найбільш важких місцях було вирішено не ставити ворота, бо "втопленого" там джипа можна було б евакуювати хіба що гелікоптером. Всього ми встановили 11 воріт в ділянках різного ступеня складності. Деякі з них - на крутих нерівних схилах, інші в заболочених секторах, парочка найважчих позначала ділянки торфяного болота і мініатюрне штучне озерце півметрової глибини.
І ось нарешті наблизився термін старту - 12.00. За жеребкуванням перший номер дістався екіпажу нашого капітана - Катонича. Фероза стрімко рушила вперед, явно видаючи "спрінтерську" манера пілотування її хазяїна
непонял. (?). Перші ворота для досвідченого водія були просто іграшкою, але вже другі ворота стали серйозною перепоною: не зовсім правильно вибравши кут заїзду, водій два рази намагався штурмувати крутий підйом "ходом" за рахунок динамічного двигуна, але перстарався і, невдало стрибнувши, ліг рамою на земляний горб. Втративши декілька хвилин на безплідні спробі вирватися, екіпаж запросив евакуацію, після проведення якої та зарахування штрафних пунктів, вирушив наздоганяти втрачені хвилини. Треті ворота пройдені майстерно, і ось попереду четверті ворота… Відверто кажучи, розвідавши пішки трасу перед заїздом, більшість штурманів завчасно відмовили своїх пілотів від штурму четвертих ворті, адже торфяне болото з високими кочками, проміж яких нога легко провалювалась вище коліна в болотну жижу, є дуже і дуже важке для проходження його колісною машиною, що й підтвердилось коли Фероза, пробившись через половину ділянки, все ж-таки загрузла. Тепер вже евакуація постала набагато більш серйозною проблемою, але через деякий час ми зрозуміли що на горизонті з‘явилась набагато серйозніша проблема…
// сорри, дальше я грамматику фиксить не буду. Времени нет
Для початку мені, як головному судді довелося поясняти ситуацію двом інспекторам ДАІ , увагу яких привлекли ревучі мотори машини і гурт людей, спочатку обурені правоохоронці намагалися вияснити хто відповідає за цю акцію, вельми небезпечну як на їх думку, але вияснивши що змагання відбуваються з власної ініціативи водіїв причому далеко від проїзжої частини і кожен екпаж дотримується необхідної техніки безпеки, інспектори заспокоїлись і вже не перешкоджали роведенню Веснянок, та як з‘ясувалось пізніше, даішники - далеко не ті люди що можуть становити небезпеку для автоспорту, розлючені селянки з вилами - ото вже сила проти якої важко щось протиставити. Поки екіпажі інших позашльховиків намагалися сталевими тросами витягнути Ферозу з торфяного полону, на місце подій прибули місцеві жительки літнього віку і почали категорично вимагати полишити іхнє, як з‘ясувалось пасовисько. Аргументи про то що ми їздимо далеко від трави і по таких ділянках де корови просто біологічно пастись не можуть не подіяли, також не подіяли пропозиції заплатити в якості компенсації суму що дорівнює їх затратам на річну оренду цієї ділянки.
Врешті-решт щоб уникнути скандалу, екіпажами було прйняте рішення припинити перший етап і приступити до другого етапу, трофі-рейду в Карвацькому лісі, що й було пізніше успішно виконано. Хоча успішне виконання програми трофі-рейди зовсім не означає легкої прогулянки, для цього довелось докласти максимум зусилль і побороти багато несподіваних труднощів що зустріли нас відразу по прибутті на початок маршруту другого етапу.
Отже весняний день вступав в післяобідню фазу коли колона джипів прибула в Дубляни і, перешикувавшись, прослідувала на старт рейду. Звіривши координати GPS-навігатора з "легендою" траси, Джоб (головний штурман) дав добро на старт колони.