Дні коротші, ночі холодніші і осінь все більш впевнено заходить до наших міст. Разом з Читати Модно (
https://www.instagram.com/chytaty.modno/) турбуємось, щоб ви мали, що читати цієї осені.
Донна Тартт «Щиголь»
За своє життя Донна Тартт написала лише 3 романи, і на кожен з них вона витратила по 10 років свого життя. Втім, поринаючи у всі хитросплетіння її історій, розумієш, чому саме ця жінка входить до 100 найвпливовіших людей світу.
«Щиголь» — це непересічна історія. Історія дорослішання, яке повністю занурене в минуле. Історія дитини, на очах якої померла мати, і все життя вона вперто намагається повернутись у своє дитинство, історія хлопчика, що прив'язаний до минулого немов щиголь до жердини з улюбленої картини. Ні, тут будуть й мандри, й пригоди, красиве кохання, дружба, цікаві діалоги... але ледь не до останніх сторінок вас триматиме невловима психологічна інтрига.
Том Генкс «Історії написанні на друкарській машинці»
Усі ми знаємо Тома Генкса як чудового голівудського актора, як володаря «Оскарів», як Фореста Гампа чи Пол Еджкомба з «Зеленої милі», а віднедавна він приміряв на себе ще й роль письменника. Збірка «Історії, наклацані на друкарській машинці» — це 17 оповідань, які відкривають читачеві різну Америку і різну американськість. Якісь оповідання змусять реготати до сліз, якісь розчулять і здивують. Герої Генкса вирушають на Місяць у саморобній ракеті, насолоджуються славою у Парижі під час промо-туру блокбастера, намагаються втілити мрії у Нью-Йорку, грають у боулінг, займаються серфінгом, власне, просто живуть.
Андрій Любка «Кімната для печалі»
Печаль — це майже синонім того, що ми розуміємо під «осінню», і «Кімната для печалі» — це саме ті історїї, які варто гортати осінніми вечорами, ночами, коли так потрібно, так хочеться трошки тієї туги і суму. Андрій Любка запрошує нас прогулятись долями 11 героїв. Героїв різних, не схожих, але у кожного з них є та сама печаль, яка завжди крокує поряд. Це історії без happy end'у, але він там і не потрібен. Може, тому вони й такі близькі. Чекання й сподівання, туга й самотність, кохання та безвихідь і ще чимало речей заховані у цій кімнаті. Скоріше відкривайте.
Сільвія Платт «Під скляним ковпаком»
Невідомо, що може більше зачепити: життя самої Сільвії Плат, яке трагічно обірвалось самогубством у молоді роки, чи її єдиний, напівбіографічний роман «Під скляним ковпаком», який дозволяє, ледь не на дотик, відчути те, що з'їдає, знищує зсередини, те, що ми звикли називати «депресією». Про неможливість прийняття. Неможливість жити з тим, що пропонує тобі суспільство — очікування, упередження, традиції, стереотипи, погляди, які формують отой скляний ковпак, що нависає над тобою і не дає рухатись.
Естер лише 19, вона працює в модному журналі й мріє стати письменницею. В її голові роїться стільки думок, сумнівів, суперечок про чоловіків, про стосунки, роботу й життєве призначення, про родину, про повсякчасну нерівність, про кохання, і, зрештою, ці думки є доволі зрілими для такої юної дівчини. Дівчини, яка багато розуміє. І страждає. За тиждень після виходу в світ «Під скляним ковпаком» Сільвія Плат наклала на себе руки. Їй був 31 рік.
